Ти подивись яка краса
У річку впали небеса.
І верби по коліна у воді,
Вітають ранок соняхи руді.

Прокидається Україна,
Посміхається, мов дитина.
Сонце котиться золоте,
Починається день.
Сонце котиться золоте,
Починається день.

Який чудовий дивосвіт
Кидає мак червоний цвіт.
Тополю юну бавить осокир
І молоком туман стікає з гір.

Прокидається Україна,
Посміхається, мов дитина.
Сонце котиться золоте,
Починається день.
Сонце котиться золоте,
Починається день.

Як терпко пахнуть полини,
Подив святковий давнини.
Шепочуть казку степові краї
І чую заскрипів чумацький віз.

Прокидається Україна,
Посміхається, мов дитина.
Сонце котиться золоте,
Починається день.
Сонце котиться золоте,
Починається день.

Прокидається Україна,
Посміхається, мов дитина.
Сонце котиться золоте,
Починається день.
Сонце котиться золоте,
Починається день.

А ти мила, а ти мила штось думала
Кєд сой гвечер, кєд сой гвечер зо мнов спала *
Тота єдна думка моя |
Же ти не мій, я не твоя душко моя | (2)

Чого єс ся, чого єс ся погнівала
Кой єс щыро, кой єс щыро не думала
Забуд мила то гніваня |
Бо то было на прощаня душко моя | (2)

Од тих думок, од тих думок серце болит
Хто на двоє, хто на двоє любов ділить
Моя любов знат лем тебе |
Не ход гу двом, прид до мене душко моя | (2)

А кота-воркота,
А кота-воркота!

Годі тобі воркотати,
Ой, що не даєш

Моїй любій неньці
А всю ніченку спати.

Годі тобі воркотати,
Ой, що не даєш

Моїй любій неньці
А всю ніченку спати.

Люляй же мі люляй колишу я Тебе
А як Ты мі заснеш то я лишу Тебе

Люляй же мі Люлю під Зелену Дулю
Дуля ся розвиє і Тебе прикриє

Колисала бы-м Тя і гводне і гночи
Жебы-м ся по Тобі діждала Помочи

Люляй же мі люляй Пан-Біг Тебе приспит
Син Божий Тя збудит бо Дітину любит

Колиш же ся колиш Колисечко сама
Жебы-м я си пошла до Роботи зрана

Люляй же мі люляй лем ся не скатуляй
З той Новой Колиски до Чорной Землички

Ой Сину Мій Сину я про Тебе гину
Ни гводне ни гночи ниґда не спочину

Ой люляй мі люляй Сину Мій Молодий
Як ся постарію подаш мі хоц Води

Люляй же мі люляй Моє Мале Дітя
То я з Тобом піду до Гаю на Квітя

Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,—
Там ми будем ночувати,
Дитиночку колихати.

Ой на кота та воркота,
На дитину та й дрімота,
Котик буде воркотати,
Дитинонька буде спати.