Ой у лузі по долині вечір вистелив росу
Розплітав козак дівчині туго сплетену косу
А вона його питала чи він щиро покохав/
Якщо ні, його благала щоб коси він не займав/2р.
ІІ
Ой у лузі по долині ранок вистелив туман
Не сказав козак дівчині, що його любов обман
Він сказав їй на прощання, Ти чекай і Я прийду
І залишив ій страждання замість радості біду
ІІІ
А вона його чекала вірила його словам
Свою косу не давала розплітать чужим рукам
Ой у лузі по долині від дівочих сліз роса/
Посивіла на дівчині не розплетена коса/2р.