А хто в коршмі п’є? Турок та поляк.
Турок та поляк ще й донський козак.

Пили вони, пили, пили, підпивали,
Молоду дівчину собі підмовляли:

— Молода дівчина, іди ти із нами,
У нас тобі лучче буде, як в рідної мами.

Привели дівчину до сухого лому.
— Вернися, дівчино ти дурна, додому.

Привели дівчину до широкої кладки.
— Вернися, дівчино, до рідної матки.

Привели дівчину до зеленого жита.
— Вернися, дівчино, доки ще не вбита.

— Ой я не вернуся, бо батька боюся,
Панка сподобала, сіла й поїхала.

Привели дівчину до зеленої сосни,
Прив’язали дівчину до сосни плечима.

Прив’язали дівчину до сосни плечима,
До сосни плечима, а на степ очима.

А на степ очима, ой крешуть креміння,
Запалили сосну зверху до коріння.

Ой сосна горить, дівчина говорить:
— Хто в полі ночує, мій голосок чує.

А хто дочок має, нехай научає,
Звечора до коршми гулять не пускає.

Сосонка горить, дівчина кричить,
Бо смола тече, дівчину пече.