ЖОВТИЙ ЛИСТ

Скоро вечiр.
Одинокий лист, гнаний вiтром, пролiтає повз мене.
Вiн бiльше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, i я. Бо навiщо?
Моє кохання - як той жовтий лист.
Вiн може впасти тiльки до тво?х нiг...

Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замiсть себе
Тi квiти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.
А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вiтер пелюстки колише...
Так знай, я щастя своє тут,
Лишила, лишила я.

Можливо, завтра ти пройдеш бiля мiсця наших зустрiчiв.
Можливо, побачиш мiй останнiй дарунок нашому коханню.
I якщо вiтер не розвiє тi квiти,
Не чiпай iх - вони мертвi.
Нехай вони лежать, викликаючи хвилинки суму у закоханих,
Що проходять поруч...